1 Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,

2 В ін провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла...

3 Л иш на мене все знову обертає руку Свою цілий день...

4 В ін виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив,

5 о бгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою,

6 у темноті мене посадив, мов померлих давно...

7 О бгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої...

8 І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою...

9 К амінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої...

10 В ін для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі!

11 П оплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним!

12 Н атягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли,

13 п устив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака...

14 Д ля всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день...

15 Н аситив мене гіркотою, мене напоїв полином...

16 І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене,

17 і душа моя спокій згубила, забув я добро...

18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа...

19 З гадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,

20 д уша моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...

21 О це я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:

22 Ц е милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,

23 н ове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!

24 Г осподь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!

25 Г осподь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!

26 Д обре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.

27 Д обре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,

28 н ехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;

29 х ай закриє він порохом уста свої, може є ще надія;

30 х ай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується...

31 Б о Господь не навіки ж покине!

32 Б о хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,

33 б о не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.

34 Щ об топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,

35 щ об перед обличчям Всевишнього право людини зігнути,

36 щ об гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!

37 Х то то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?

38 Х іба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?

39 Ч ого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.

40 П ошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!

41 п ідіймімо своє серце та руки до Бога на небі!

42 С проневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам,

43 з акрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

44 з акрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла...

45 С міттям та огидою нас Ти вчинив між народами,

46 н аші всі вороги пороззявляли на нас свого рота,

47 с трах та яма на нас поприходили, руїна й погибіль...

48 М оє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду...

49 В иливається око моє безупинно, нема бо перерви,

50 а ж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес,

51 м оє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста...

52 Л овлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно,

53 ж иття моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене...

54 П ливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!...

55 К ликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями,

56 Т и чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого!

57 Т и близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся!

58 З а душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

59 Т и бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд!

60 У сю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене,

61 Т и чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене,

62 м ову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день...

63 П обач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня!

64 З аплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

65 П одай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них!

66 С воїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!