1 Б лагослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!

2 З одягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.

3 В ін ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!

4 В ін чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.

5 З емлю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,

6 б езоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,

7 в ід погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,

8 в иходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.

9 Т и границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.

10 В ін джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,

11 н апувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.

12 П таство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.

13 В ін напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.

14 Т раву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,

15 і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.

16 Н асичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,

17 щ о там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.

18 Г ори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.

19 і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.

20 Т емноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,

21 р ичать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.

22 С онце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.

23 Л юдина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.

24 Я кі то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!

25 О сь море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!

26 Х одять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.

27 В они всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.

28 Д аєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.

29 Х оваєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.

30 П осилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

31 Н ехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!

32 В ін погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!

33 Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!

34 Б уде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!

35 Н ехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!