1 Г оре тобі, що пустошиш, хоч сам не спустошений, тобі, що грабуєш, хоч тебе й не грабовано! Коли ти пустошити скінчиш, опустошений будеш, коли грабувати скінчиш, тебе пограбують...

2 Г осподи, змилуйсь над нами, на Тебе надіємось ми! Будь їхнім раменом щоранку та в час утиску нашим спасінням!

3 В ід сильного голосу Твого народи втікатимуть, від Твого вивищення розпорошаться люди.

4 І ваша здобич збереться, як збирають тих коників, як літає ота сарана, так кидатись будуть на неї.

5 В еличний Господь, бо на височині пробуває; Він наповнив Сіон правосуддям та правдою.

6 І буде безпека за часу твого, щедрота спасіння, мудрости та пізнання. Страх Господній буде він скарбом його.

7 Т ож по вулицях їхні хоробрі кричать, гірко плачуть провісники миру.

8 Б иті дороги порожніми стали, нема мандрівця на дорозі! Він зламав заповіта, зневажив міста, злегковажив людину...

9 С умує та слабне земля, засоромився й в'яне Ливан, став Сарон немов пуща, Башан та Кармел своє листя зронили...

10 Н ині воскресну, говорить Господь, нині прославлюсь, нині буду вознесений!

11 З аваготієте сіном, стерню ви породите; дух ваш огонь, який вас пожере...

12 І стануть народи за місце паління вапна, за тернину потяту, і будуть огнем вони спалені...

13 П очуйте, далекі, що Я був зробив, і пізнайте, близькі, Мою силу!

14 З атривожились грішні в Сіоні, і трепет безбожних обняв... Хто з нас мешкатиме при жерущім огні? Хто з нас мешкати буде при вічному огнищіу?

15 Х то ходить у правді й говорить правдиве, хто бридиться зиском насилля, хто долоні свої випорожнює, щоб хабара не тримати, хто ухо своє затикає, щоб не чути про кровопролиття, і зажмурює очі свої, щоб не бачити зла,

16 т ой перебуватиме на високостях, скельні твердині його недоступна оселя, його хліб буде даний йому, вода йому завжди запевнена!

17 Т вої очі побачать Царя в Його пишній красі, будуть бачити землю далеку.

18 Т воє серце роздумувати буде про страх: Де Той, Хто рахує? Де Той, Хто все важить? Де Той, Хто обчислює башти?

19 У же не побачиш народу зухвалого, народу глибокомовного, якого не можна було б розібрати, незрозумілоязикого, якого не можна було б зрозуміти.

20 П одивись на Сіон, на місто наших святкових зібрань, очі твої вгледять Єрусалим, мешкання спокійне, скинію ту незрушиму, кілля її не порушаться ввік, а всі шнури її не порвуться.

21 Б о величний Господь для нас тільки отам, місце потоків й просторих річок, не ходить по ньому весловий байдак, і міцний корабель не перейде його.

22 Б о Господь наш суддя, Господь законодавець для нас, Господь то наш цар, і Він нас спасе!

23 О пустилися шнури твої, не зміцняють підвалини щогли своєї, вітрил не натягують. Тоді будуть ділити награбовану здобич, і навіть криві грабуватимуть.

24 І не скаже мешканець Я хворий! І прощені будуть провини народу, що в ньому живе.