1 Я саронська троянда, я долинна лілея!

2 Я к лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами!

3 Я к та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий!

4 В ін впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною кохання!

5 П ідкріпіте мене виноградовим печивом, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання!

6 Л іва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...

7 З аклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...

8 Г олос мого коханого!... Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує...

9 М ій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати...

10 М ій коханий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!

11 Б о оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він.

12 П оказались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає!

13 Ф іґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!

14 Г олубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродливе!

15 Л овіть нам лисиці, лисинята маленькі, що ушкоджують нам виноградники, виноградники ж наші у цвіті!

16 М ій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями!

17 П оки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, вернись, мій коханий, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах!