1 А Йов відповів та й сказав:

2 С правді, то ж ви тільки люди, і мудрість із вами помре!...

3 Т аж і я маю розум, як ви, я не нижчий від вас! І в кого немає такого, як це?

4 П осміховищем став я для друга свого, я, що кликав до Бога, і Він мені відповідав, посміховищем став справедливий, невинний...

5 Н ещасливцю погорда, на думку спокійного, приготовлена для спотикання ноги!

6 С покійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить, у того, хто ніби то Бога провадить рукою своєю.

7 А ле запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість.

8 А бо говори до землі й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські.

9 Х то б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила?

10 Щ о в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла?

11 Ч и ж не ухо слова розбирає, піднебіння ж смакує для себе поживу?

12 М удрість у старших, бо довгість днів розум.

13 М удрість та сила у Нього, Його рада та розум.

14 О сь Він зруйнує й не буде воно відбудоване, замкне чоловіка й не буде він випущений.

15 О сь Він стримає води і висохнуть, Він їх пустить то землю вони перевернуть.

16 В Нього сила та задум, у Нього заблуджений і той, хто призводить до блуду.

17 В ін уводить у помилку радників, і обезумлює суддів,

18 В ін розв'язує пута царів і приперізує пояса на їхні стегна.

19 В ін провадить священиків босо, і потужних повалює,

20 В ін надійним уста відіймає й забирає від старших розумність.

21 Н а достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.

22 В ідкриває Він речі глибокі із темряви, а темне провадить на світло.

23 В ін робить народи потужними й знову їх нищить, Він народи поширює, й потім виводить в неволю.

24 В ідіймає Він розум в народніх голів на землі та блукати їх змушує по бездорожній пустелі,

25 в они ходять навпомацки в темряві темній, і Він упроваджує їх в блуканину, мов п'яного!