1 У тікайте, сини Веніямина, з середини Єрусалиму, і засурміте в сурму у Текої, і знак підійміть на Бет-Гаккерем, бо з півночі грізно підноситься зло та велике нещастя!

2 І викореню Я Сіонську дочку, вродливу та випещену.

3 П астухи поприходять до неї з своїми стадами, понапинають намети навколо при ній, кожен місце своє випасатиме.

4 П риготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опівдні! Горе нам, бо минає вже день, бо вже тягнуться тіні вечірні!

5 У ставайте та підемо вночі і понищмо палати її!

6 Б о так промовляє Господь Саваот: Постинайте дерева та вала насипте при Єрусалимі! Він те місто, що має зруйноване бути, в ньому повно насильства:

7 я к виприскує воду свою джерело, так виприскує він своє зло... Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям Моїм безперестань хвороба та рана...

8 Б удь навчений, Єрусалиме, щоб душа Моя не відвернулась від тебе, щоб тебе не вчинив Я спустошенням, незаселеним краєм!

9 Т ак говорить Господь Саваот: Позбирають дорешти останки Ізраїля, мов виноградові рештки, простягни свою руку, немов виноградар по грона!

10 Д о кого я буду казати та свідчити буду, і слухатимуть? Необрізане ось їхнє вухо і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнє для них стало посміхом вони не жадають його!

11 І гніву Господнього повен я став, змучився я, його стримуючи, на вулиці виллю його на дітей та на збір юнаків одночасно, бо схоплені будуть чоловік із жінкою, старий із віджилим літа,

12 і дістануться іншим доми їхні, теж поля та жінки... Бо Я руку Свою простягну на мешканців цієї землі, говорить Господь.

13 Б о вони від малого свого й до великого, усі пожадливі на зиски, і від пророка та аж до священика роблять неправду...

14 І рани народу Мого легковажно лікують, говорячи: Мир, мир, а миру нема!

15 Ч и вони засоромилися, що гидоту робили? не засоромилися ані трохи вони й застидатись не вміють... Тому то впадуть між упалими в часі, коли їх навіщу Я, спіткнуться, говорить Господь.

16 Т ак говорить Господь: На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі! Та вони відказали: Не підемо!

17 І Я сторожів був поставив над вами, говорячи: Прислухайтесь до голосу сурми! Та вони відказали: Не будем прислухуватись!

18 Т ому слухайте, люди, і пізнай, ти громадо, що станеться з ними.

19 П ослухай, ти земле: Ось Я веду на народ цей лихе, плід їхніх думок, бо до слів Моїх не прислухались вони, а Законом Моїм погордили!

20 Н авіщо Мені те кадило, що з Шеви приходить, запашний очерет із далекого краю? Цілопалення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приємні!

21 Т ому то Господь каже так: Ось Я дам спотикання оцьому народові, і спіткнуться об них разом ваші батьки та сини, сусід та приятель його, і загинуть!

22 Т ак говорить Господь: Ось приходить народ із північного краю, і збуджується люд великий із кінців землі.

23 Л ука та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, і гарцюють на конях вони... Ушикований, мов чоловік той до бою, на тебе, о дочко Сіону!

24 Я к почули ми звістку про нього, омліли нам руки, обняла нас тривога та біль, немов в породіллі...

25 Н е виходьте на поле й не йдіте дорогою, бо в ворога меч та страхіття навколо!

26 Д очко народу Мого, веретою підпережись та качайся у попелі! Справ жалобу собі, немов над однородженим, голосіння гірке, бо прийде зненацька руїнник на нас!

27 Я дав був тебе випробовувачем у народі Моїм, за твердиню, щоб ти знав і випробовував їхню дорогу.

28 В они всі відступники над відступниками, чинять наклепи, усі вони мідь та залізо, вони згубники!...

29 С палилося духало, від огню зникло оливо, надармо старанно розтоплювано, бо злих не відділено...

30 С ріблом відкиненим названо їх, бо Господь їх відкинув.